Як казав Максим Островський : треба прожити життя гідно, так, щоб не соромно було згадати. Гідність вимагає доброти, великодушності, уміння не розчаруватись і, не стати егоїстом, а бути правди-вим, вірним товаришем, знаходити радість у до ншим. Заради гідності потрібно вміти просити вибачення. Визнати перед іншими свою помилку — краще, ніж хитрувати й брехати. Життя — насамперед творчість, та це не означає, що кожна людина, щоб жити, мусить народитися худо-жником, балериною або вченим. Творчість теж можна творити. Можна творити просто добру атмосферу до-вкола себе. Тобто творчість різноманітна й безперервна. Бо життя — вічна творчість. Не слід забувати, що людина залишає по собі пам’ять. Про це треба дбати не з якогось там певного віку, а, гадаю, із самого початку свідомого життя, адже людина може піти в небуття будь-якої миті. І яку пам’ять вона по собі залишає — це дуже важливо.
Як казав Максим Островський : треба прожити життя гідно, так, щоб не соромно було згадати.
Гідність вимагає доброти, великодушності, уміння не розчаруватись і, не стати егоїстом, а бути правди-вим, вірним товаришем, знаходити радість у до ншим.
Заради гідності потрібно вміти просити вибачення. Визнати перед іншими свою помилку — краще, ніж хитрувати й брехати.
Життя — насамперед творчість, та це не означає, що кожна людина, щоб жити, мусить народитися худо-жником, балериною або вченим. Творчість теж можна творити. Можна творити просто добру атмосферу до-вкола себе. Тобто творчість різноманітна й безперервна. Бо життя — вічна творчість.
Не слід забувати, що людина залишає по собі пам’ять. Про це треба дбати не з якогось там певного віку, а, гадаю, із самого початку свідомого життя, адже людина може піти в небуття будь-якої миті. І яку пам’ять вона по собі залишає — це дуже важливо.