Сьогодні день видався чудовим на нові пригоди та вражння. Я з Колею пасли худобу овець. Ми зайшли в поле і тут сталось найстраніше що могоо б бути. Почалася гроза. Так як Колька у нас знавець природи,він знав що потрібно лягти,або найти якийсь яр,і заховатись,щоб не вдарила блисавка. Але що робити з вівцями?...ми вирішили різко тікати . Нам рішки пофартило,що добігли ми без втрат. Але ж яке повітря панувало після грози,яка свіжість. Ось така історія
Якось одного сонячного, літнього дня почався вітер й налетіло багато чорних хмар. Почав моросити маленький дощик. Усе живе сховалося. Навіть мурашки сховалися у свої земляні печерки. Раптом усе затихло. І ось загримів грім. Дощ почав лити як з відра. Почалася гроза.
Якось одного сонячного, літнього дня почався вітер й налетіло багато чорних хмар. Почав моросити маленький дощик. Усе живе сховалося. Навіть мурашки сховалися у свої земляні печерки. Раптом усе затихло. І ось загримів грім. Дощ почав лити як з відра. Почалася гроза.