А дзвін дзвонів краяв мою душу на тисячі шматочків болю. Саме там вперше у житті я зіштовхнулася з правдою війни - війни життя і смерті, війни почуттів...
Мені тоді було лише 8 років і дитяча підсвідомість поклала все побачене і почуте у закуток. Хоча, дивлячись новини по телевізору, ця ж сама підсвідомість будувала паралелі можливого з тим, що вже трапилося. Невже люди такі жорстокі? Невже таке може трапитися і з моєю родиною, країною? Невже тисячі життів - це лише статистика?
Вже в старших класах, читаючи Л. Толстого „Війна і Мир”, я почала зіставляти два поняття - війну та мир. Для мене війна та мир як ніч і день, як чоловік і жінка, як добро і зло. Поняття зовсім різні, але пов’язані невидимою ниточкою. Війна і мир - це одне ціле - як дві половинки яблука. Це як дві половинки обличчя: вони схожі і мало хто знайде різницю між причинами такої схожості, але посмішка правої половинки обличчя завжди заставляє рухатися м’язи лівої половинки. Так пов’язані мир і війна: війна все спустошує, мир все відновлює; війна знищує все живе, мир відроджує. Все розвивається в повній взаємозалежності, розвивається і доповнює одне óдне. Ніхто не буде сперечатися, що для того, щоб збудувати новий будинок, треба зруйнувати старий, зрівняти його з землею. Тільки так можна закласти рівний, міцний фундамент новобудови.
На вершині однієї гори у довгому чорному вбранні сиділа війна, в точно такому, але в білому вбранні, на іншій горі сидів мир. Вони вели наукову дискусію. Маленькі люди тихо гали за тим, відбувалося. Доля їх життів та душ залежали від результату дискусії.
Мені тоді було лише 8 років і дитяча підсвідомість поклала все побачене і почуте у закуток. Хоча, дивлячись новини по телевізору, ця ж сама підсвідомість будувала паралелі можливого з тим, що вже трапилося. Невже люди такі жорстокі? Невже таке може трапитися і з моєю родиною, країною? Невже тисячі життів - це лише статистика?
Вже в старших класах, читаючи Л. Толстого „Війна і Мир”, я почала зіставляти два поняття - війну та мир. Для мене війна та мир як ніч і день, як чоловік і жінка, як добро і зло. Поняття зовсім різні, але пов’язані невидимою ниточкою. Війна і мир - це одне ціле - як дві половинки яблука. Це як дві половинки обличчя: вони схожі і мало хто знайде різницю між причинами такої схожості, але посмішка правої половинки обличчя завжди заставляє рухатися м’язи лівої половинки. Так пов’язані мир і війна: війна все спустошує, мир все відновлює; війна знищує все живе, мир відроджує. Все розвивається в повній взаємозалежності, розвивається і доповнює одне óдне. Ніхто не буде сперечатися, що для того, щоб збудувати новий будинок, треба зруйнувати старий, зрівняти його з землею. Тільки так можна закласти рівний, міцний фундамент новобудови.
На вершині однієї гори у довгому чорному вбранні сиділа війна, в точно такому, але в білому вбранні, на іншій горі сидів мир. Вони вели наукову дискусію. Маленькі люди тихо гали за тим, відбувалося. Доля їх життів та душ залежали від результату дискусії.