Стародавні греки недарма казали, що останній і найвищий дар богів людині - почуття міри. Та чому ж боги ще нікому її не подарували? А можливе це почуття літає в атмосфері, пливає у Дніпрі,
ховається між гіллям дерев.., і нам просто треба знайти її,відшукати у серці, таке необхідне почуття міри. Бо ж воно потрібне нам у всіх галузях життя: у коханні, вірності, їжі, брехні, зраді…
А звідки прилетить це почуття міри, рівноваги? Напевно, його потрібно виробляти ще з дитинства, вкладаючи у мозок дитини вислів: «Досить. Залиш це іншим. Тобі вистачить.» І справді, характер, думки, поведінка ліпляться із дитинства, тому необхідно вкладати почуття міри у людину ще з ранніх літ життя, адже, коли «Я» стає старшим, то змінити нашу сутність дуже важко.
А можливо почуття міри залежить від можливостей, які ми маємо?
Я вважаю, що ні. Бо якщо запитати селянина, який живе під солом’яною стріхою і олігарха з віллою про те, чи хочуть вони авто останньої моделі, то обоє з радістю скажуть : «Так!». Лише не забуваймо, що олігарх піде завтра і купить її, а селянин залишиться у свої хатині, мріючи хоча б про вітчизняну «копійку».
Народна мудрість каже : «Чим більше є, тим більше хочеш». Я думаю: цю фразу потрібно дещо відредагувати, бо чим більше є, тим більше потрібно. Наприклад, ми маємо красивий, чистий будинок, але, щоб він залишався таким потрібні різноманітні косметичні ремонти, гігієнічні засоби, оновлення меблів, а усе це – гроші. І не кожний зрозуміє, що це є необхідність, а тільки буде рахувати чиїсь золоті монети.
У всьому потрібна міра! Не забуваймо про це, адже як кашу можна пересолити, так її можна не досолити.
Стародавні греки недарма казали, що останній і найвищий дар богів людині - почуття міри. Та чому ж боги ще нікому її не подарували? А можливе це почуття літає в атмосфері, пливає у Дніпрі,
ховається між гіллям дерев.., і нам просто треба знайти її,відшукати у серці, таке необхідне почуття міри. Бо ж воно потрібне нам у всіх галузях життя: у коханні, вірності, їжі, брехні, зраді…
А звідки прилетить це почуття міри, рівноваги? Напевно, його потрібно виробляти ще з дитинства, вкладаючи у мозок дитини вислів: «Досить. Залиш це іншим. Тобі вистачить.» І справді, характер, думки, поведінка ліпляться із дитинства, тому необхідно вкладати почуття міри у людину ще з ранніх літ життя, адже, коли «Я» стає старшим, то змінити нашу сутність дуже важко.
А можливо почуття міри залежить від можливостей, які ми маємо?
Я вважаю, що ні. Бо якщо запитати селянина, який живе під солом’яною стріхою і олігарха з віллою про те, чи хочуть вони авто останньої моделі, то обоє з радістю скажуть : «Так!». Лише не забуваймо, що олігарх піде завтра і купить її, а селянин залишиться у свої хатині, мріючи хоча б про вітчизняну «копійку».
Народна мудрість каже : «Чим більше є, тим більше хочеш». Я думаю: цю фразу потрібно дещо відредагувати, бо чим більше є, тим більше потрібно. Наприклад, ми маємо красивий, чистий будинок, але, щоб він залишався таким потрібні різноманітні косметичні ремонти, гігієнічні засоби, оновлення меблів, а усе це – гроші. І не кожний зрозуміє, що це є необхідність, а тільки буде рахувати чиїсь золоті монети.
У всьому потрібна міра! Не забуваймо про це, адже як кашу можна пересолити, так її можна не досолити.