Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою.
Для нас тоді був цілий світ, як вимріяна казка.
Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.
І в тому всьому є спокійна сталість, мов за віки нічого не сталось.
Щасливий, хто сни має милі.
І дощ до ранку буде шепотіти святі слова які я промовчу.
Вже було за південь, коли минули ліс і виїхали на чистий степ, що легенько піднімався вгору.
З дороги було видно, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.
Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою.
Для нас тоді був цілий світ, як вимріяна казка.
Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.
І в тому всьому є спокійна сталість, мов за віки нічого не сталось.
Щасливий, хто сни має милі.
І дощ до ранку буде шепотіти святі слова які я промовчу.
Вже було за південь, коли минули ліс і виїхали на чистий степ, що легенько піднімався вгору.
З дороги було видно, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.