За календарем перше грудня. Озирнулися звірі навколо – снігу немає, не морозно, сонечко ще доволі привітне. Не прийшла зима до лісових мешканців. Чи забарилась, чи щось трапилось – ніхто того не знає.
Розхвилювався заєць-біляк, який вже приготувався до зими і шубку змінив із сірої на білу. Адже тепер він легкою здобиччю для хижаків стане. А лисичка та вовк радіють. Їжак, ведмідь та барсук теж зиму чекають – спати їм пора, а сонечко, що лоскоче носики, заважає.
Порадились звірі і дійшли згоди, що треба зиму шукати. Але де вона може бути? Вирішили йти на північ до найвищої сосни, а вже з неї роздивитися на всі сторони світу. Ідуть і бачать здалеку, що велетенська сосна стоїть уся засніжена. А під їхніми лапами земля ще прогріта, вітерець лагідно ворушить хутро, а не проймає наскрізь, як взимку.
От підходять вони і бачать, що то зима зачепилась білосніжною сукнею за верхівку. Каже: "Так поспішала змінити сестричку-осінь, що вдень і вночі летіла, та у суцільній темряві не помітила красуню-сосну і зачепилася за нею сукенкою". Звірі до звільнитися із цупких обіймів соснових голочок, почали за до лісу. Якщо у місті ще можуть почекати на прихід зими, то багатьом лісовим мешканцям це життєво необхідно. Зрозуміла морозна красуня і погодилась. Задоволений зайчик пострибав, заплутуючи сліди. Втомлені, але щасливі ведмедик, їжачок та борсук розійшлись по лісових домівках дивитися солодкі сни і чекати лагідну весну.
Скласти казку можна так:
Казка
ЯК ЛІСОВІ МЕШКАНЦІ ШУКАЛИ ЗИМУ І ЗА ДО ЛІСУ
За календарем перше грудня. Озирнулися звірі навколо – снігу немає, не морозно, сонечко ще доволі привітне. Не прийшла зима до лісових мешканців. Чи забарилась, чи щось трапилось – ніхто того не знає.
Розхвилювався заєць-біляк, який вже приготувався до зими і шубку змінив із сірої на білу. Адже тепер він легкою здобиччю для хижаків стане. А лисичка та вовк радіють. Їжак, ведмідь та барсук теж зиму чекають – спати їм пора, а сонечко, що лоскоче носики, заважає.
Порадились звірі і дійшли згоди, що треба зиму шукати. Але де вона може бути? Вирішили йти на північ до найвищої сосни, а вже з неї роздивитися на всі сторони світу. Ідуть і бачать здалеку, що велетенська сосна стоїть уся засніжена. А під їхніми лапами земля ще прогріта, вітерець лагідно ворушить хутро, а не проймає наскрізь, як взимку.
От підходять вони і бачать, що то зима зачепилась білосніжною сукнею за верхівку. Каже: "Так поспішала змінити сестричку-осінь, що вдень і вночі летіла, та у суцільній темряві не помітила красуню-сосну і зачепилася за нею сукенкою". Звірі до звільнитися із цупких обіймів соснових голочок, почали за до лісу. Якщо у місті ще можуть почекати на прихід зими, то багатьом лісовим мешканцям це життєво необхідно. Зрозуміла морозна красуня і погодилась. Задоволений зайчик пострибав, заплутуючи сліди. Втомлені, але щасливі ведмедик, їжачок та борсук розійшлись по лісових домівках дивитися солодкі сни і чекати лагідну весну.