"Козак Мамай" — картина невідомого художника. На передньому плані ми бачимо портрет козака. Мабуть, він відпочиває після довгої дороги. Надворі вечір, тільки світла смужка над обрієм свідчить про те, що сонце сіло нещодавно. І степ вкриває синє вечірнє небо.
Втомився козак, зліз з коня, прив'язав його до списа, сів на землю, підібгавши ноги, взяв у руки бандуру і заспівав сумну пісню. Очі у козака сумні, карі, брови темні, довгі вуса і традиційний козацький оселедець. Художник намалював козака у центрі картини.
Вороний кінь козацький, також утомлений, вкритий багатим вишиваним сідлом, зображений на задньому плані у правому боці картини.
На задньому ж плані, зліва, на дереві висять козацька довга шабля та інші речі Мамая.
Звідки і куди їде Мамай? Мабуть, з війни, де здобув і багате сідло, і розкішний жупан, підбитий хутром. Надів козак цей жупан на свою стару драну сорочку і їде додому. Може, він не знає, що його вдома чекає, тому і очі у нього сумні, і пісня невесела. А може, ця пісня про друзів-козаків, що вже не повернуться додому, може за ними сумує Мамай серед вечірнього степу?
А унизу картини написані, мабуть, вірші про хороброго Мамая та його бойові подвиги.
"Козак Мамай" — картина невідомого художника. На передньому плані ми бачимо портрет козака. Мабуть, він відпочиває після довгої дороги. Надворі вечір, тільки світла смужка над обрієм свідчить про те, що сонце сіло нещодавно. І степ вкриває синє вечірнє небо.
Втомився козак, зліз з коня, прив'язав його до списа, сів на землю, підібгавши ноги, взяв у руки бандуру і заспівав сумну пісню. Очі у козака сумні, карі, брови темні, довгі вуса і традиційний козацький оселедець. Художник намалював козака у центрі картини.
Вороний кінь козацький, також утомлений, вкритий багатим вишиваним сідлом, зображений на задньому плані у правому боці картини.
На задньому ж плані, зліва, на дереві висять козацька довга шабля та інші речі Мамая.
Звідки і куди їде Мамай? Мабуть, з війни, де здобув і багате сідло, і розкішний жупан, підбитий хутром. Надів козак цей жупан на свою стару драну сорочку і їде додому. Може, він не знає, що його вдома чекає, тому і очі у нього сумні, і пісня невесела. А може, ця пісня про друзів-козаків, що вже не повернуться додому, може за ними сумує Мамай серед вечірнього степу?
А унизу картини написані, мабуть, вірші про хороброго Мамая та його бойові подвиги.