Лісова дивина. Твір-опис Прогулятися по лісу - це завжди приємно і цікаво. У лісі можна побачити чимало гарного та незвичного. Іноді у лісі можна натрапити на справжню дивину - як ту, що я побачив минулої осені, коли ми з татом ходили у ліс по гриби. Ми вийшли на простору галявину, у центрі якої росла стара береза дуже дивної форми. Здалека казалося, що у її стовбурі є великий отвір, у який легко може пройти людина - такі собі ворота у березі. Ми підійшли ближче, придивилися - і зрозуміли, що насправді це дві берези, які начебто сплетені одна з одною на висоті людського зросту. Це виглядало предивно, але красиво. Ми з татом здогадалися, чому так сталося. Цілком ймовірно, що, коли ці березкі були ще тоненькими молоденькими деревцями, хтось жартома сплів їхні верхівки разом. Так берізки і виросли, з'єднані одна з одною, і перетворилися на справжню лісову дивину.
Прогулятися по лісу - це завжди приємно і цікаво. У лісі можна побачити чимало гарного та незвичного. Іноді у лісі можна натрапити на справжню дивину - як ту, що я побачив минулої осені, коли ми з татом ходили у ліс по гриби.
Ми вийшли на простору галявину, у центрі якої росла стара береза дуже дивної форми. Здалека казалося, що у її стовбурі є великий отвір, у який легко може пройти людина - такі собі ворота у березі. Ми підійшли ближче, придивилися - і зрозуміли, що насправді це дві берези, які начебто сплетені одна з одною на висоті людського зросту. Це виглядало предивно, але красиво.
Ми з татом здогадалися, чому так сталося. Цілком ймовірно, що, коли ці березкі були ще тоненькими молоденькими деревцями, хтось жартома сплів їхні верхівки разом. Так берізки і виросли, з'єднані одна з одною, і перетворилися на справжню лісову дивину.