Життя - це Божий дар. Життя - найцінніше, що взагалі існує: його не можна купити, тобто воно безцінне. Життя можна тільки дати, як дали нам життя наші матусі.
У кожного з нас майже все життя попереду. Нам пощастило жити у двадцять першому сторіччі, тому ми можемо розраховувати на доволі довге життя. Життя теперішнього підлітка скоріш за все буде набагато довшим, ніж було у пересічної людини лише сторіччя тому, не кажучи вже про більш давні часи. До того ж, ми маємо можливість прожити не тільки більш довге, але й здоровіше та цікавіше життя. Якщо, звісно, не змарнуємо цей дивний подарунок долі, не розтратимо його на дріб'язок.
Наші пращури не могли навіть мріяти про те, що ми сприймаємо як належне. В нашій країні вже давно ніхто не помирає від голоду, не знає, що таке злидні - я маю на увазі справжні злидні, а не "не купили того смартфона, який хотілося". Ніхто не залишається неписьменним тільки через те, що батьки не можуть заплатити за навчання. А доступ до інформації? Ми маємо безліч можливостей - тільки руку простягни.
І що ми бачимо? Учень не вчиться, бо не хоче... Якби це побачив його прапрапрадід, що і хотів би вчитися, але ж залишився через бідність неписьменним, прокляв би свого ледачого нащадка. В Інтернеті є безліч ресурсів, де можна навчатися майже усьому, від іноземних мов до робототехніки, але багато хто користується цією мережею, щоб обмінюватися фотографіями котиків, базікати про дрібниці або лаятися між собою.
Люди витрачають час на дрібниці. А час є безцінним ресурсом, бо він спливає безповоротно. Так, година за годиною, проходить життя. Ми вже не повернемо той час, який втратили. Так давайте ж менше марнувати час і витрачати його тільки на речі, що цього варті.
У кожного з нас майже все життя попереду. Нам пощастило жити у двадцять першому сторіччі, тому ми можемо розраховувати на доволі довге життя. Життя теперішнього підлітка скоріш за все буде набагато довшим, ніж було у пересічної людини лише сторіччя тому, не кажучи вже про більш давні часи. До того ж, ми маємо можливість прожити не тільки більш довге, але й здоровіше та цікавіше життя. Якщо, звісно, не змарнуємо цей дивний подарунок долі, не розтратимо його на дріб'язок.
Наші пращури не могли навіть мріяти про те, що ми сприймаємо як належне. В нашій країні вже давно ніхто не помирає від голоду, не знає, що таке злидні - я маю на увазі справжні злидні, а не "не купили того смартфона, який хотілося". Ніхто не залишається неписьменним тільки через те, що батьки не можуть заплатити за навчання. А доступ до інформації? Ми маємо безліч можливостей - тільки руку простягни.
І що ми бачимо? Учень не вчиться, бо не хоче... Якби це побачив його прапрапрадід, що і хотів би вчитися, але ж залишився через бідність неписьменним, прокляв би свого ледачого нащадка. В Інтернеті є безліч ресурсів, де можна навчатися майже усьому, від іноземних мов до робототехніки, але багато хто користується цією мережею, щоб обмінюватися фотографіями котиків, базікати про дрібниці або лаятися між собою.
Люди витрачають час на дрібниці. А час є безцінним ресурсом, бо він спливає безповоротно. Так, година за годиною, проходить життя. Ми вже не повернемо той час, який втратили. Так давайте ж менше марнувати час і витрачати його тільки на речі, що цього варті.