Розставте розділові знаки у складносурядних реченнях. I. В країнах теплих, полудневих злітає дощ із хмар рожевих і переймають на путі його проміння золоті. 2. Tільки дуб стоїть у листі і калинонька в намисті. 3. Грає й сяе, мов самоцвітне каміння, чиста роса то стрільне вам у вічі тоненькою голочкою жовтого цвіту то зачервоніє круглою горошиною то засиніє синьоцвітом. 4. Сам вперед іди і другого за собою веди. 5. Нас ворог сто разів хотів зламати та ми лиш гартувалися в борні. 6. Всім серцем любіть Україну свою і вічні ми будемо з нею. 7. Калиноныка буде цвісти а ти, синку, будеш рости. 8. Скільки ж то сили і скільки то муки! 9. Степ і вітер, степ і тиша. 10. Та пройдуть роки й виллються на папір сміливі бунтарські рядки i облетять вони весь світ і обезсмертять на віки вічні іх творця- великого сина України Тараса Шевченка. 11.3 глибини землі цупке коріння тягне цілющі соки і на живих гілках дуба проростають зелене листя і молоде пагіння і тугі жолуді в'яжуться на вітах, як заперечення старості і вмирання. 12. Чи не омана це чи не хвороблива часом уява моя викликає галюцинацію сміху?
ответ:I. В країнах теплих, полудневих, злітає дощ із хмар рожевих, і переймають на путі його проміння золоті. 2. Tільки дуб стоїть у листі і калинонька в намисті. 3. Грає й сяе, мов самоцвітне каміння, чиста роса: то стрільне вам у вічі тоненькою голочкою жовтого цвіту, то зачервоніє круглою горошиною, то засиніє синьоцвітом. 4. Сам вперед іди і другого за собою веди. 5. Нас ворог сто разів хотів зламати, та ми лиш гартувалися в борні. 6. Всім серцем любіть Україну свою, і вічні ми будемо з нею. 7. Калиноныка буде цвісти а ти, синку, будеш рости. 8. Скільки ж то сили і скільки то муки! 9. Степ і вітер, степ і тиша. 10. Та пройдуть роки, й виллються на папір сміливі бунтарські рядки, i облетять вони весь світ, і обезсмертять на віки вічні іх творця- великого сина України Тараса Шевченка. 11.3 глибини землі цупке коріння тягне цілющі соки- і на живих гілках дуба проростають зелене листя і молоде пагіння, і тугі жолуді в'яжуться на вітах, як заперечення старості і вмирання. 12. Чи не омана це, чи не хвороблива часом уява моя викликає галюцинацію сміху?