Висловите своє міркування У вільному есе Про те чому саме Таким віршем закінчується Цей підручник і курс вивчення українській мові в школі
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів тлений Едем
І за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,
І за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
За те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
Котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
За цю потребу слова, як молитви.

Вечірнє сонце, дякую за день!.

Я вважаю, що вірш Ліни Костенко дуже доречно закінчує підручник та курс вивчення української мови в школі. Спробую пояснити свою думку. День - це наше шкільне життя, яке вже закінчується, бо сходить зоря іншого життя - життя дорослого. Як би ми не втомлювалися, але знання, отримані у школі, дають нам право на підтримку та захист у майбутньому. Я дякую вчителям, тому просвітленому Едему, завдяки якому «..завтра хоче зеленіть». А ще дякую моїм наставникам за те, «що можу, і за те, що мушу», що шкільні роки мої промайнули в атмосфері добра, ввічливості, розуміння, підтримки. Я є та зелень, про яку каже поетеса, а що з мене вийшло - це заслуга мого першого вчителя, класного керівника з 5 по 11 клас, вчителів - предметників, адміністрації школи. Кожен з них на своєму прикладі довів любов до Батьківщини, до рідної мови, загартував силу незламного духу волі, пояснив різницю між минулим та сучасним, показав шлях до майбутнього, а ще навчив, що ворога не можна жаліти, його треба знищувати, і робити це треба вміти так, щоб рука не тремтіла. Переді мною нова дорога, яка веде у майбутнє, але без минулого не може існувати нове, невідкрите. Підґрунття дала мені школа і тому ще раз хочу нагадати слова

... Вечірнє сонце, дякую за день,

   за цю потребу слова, як молитви.

Объяснение: