Над степом пролітав лебідь з пишними білими крильми. Він гордо розмахував ними, лишаючи тінь на пасовиську. Кожен, хто його бачив з захопленням плескав руками і промовляв щось накшталт “Який красень”. Одного дня, літаючи над озером, лебідь вирішив спуститись до води. Він був надзвичайно юним і тому не думав про небезпеки, які на нього могли тут чатувати. Саме в той час на озері ловив рибу місцевий рибалка. Чоловік був похилого віку, тому через палке сонце не побачив як на воду щось сіло. Звичайним рухом він закинув вудку у воду. Лебідь побачив чоловіка і почав пливти до нього, бо його охопила цікавість. Раптом він відчув, як щось гостре занурилось у його крило. Птах намагався вирватись , але не міг. Гачок ввпився в його жили і унеможливив рух. Він думав, що от-от помре та нарешті гачок виліз з його шікри, лишаючи довгий кровавий слід. Лебідь не зміг через це полетіти з озера і лишився там надовго.
...Так минали дні за днями. Рана так і не змогла загоїтись. Хатку лебідь освоїв і жив у ній. Одного дня він побачив як до нього хтось йде. Він з острахом почав вдивлятись у постать того, хто наближався. Це був той чоловік, який його ранив. Птах дивився на нього зі злим поглядом, очікуючи повторної кривди. Натомість чоловік поклав біля лебедя багато крихт хліба і ще чогось. Несміливо і з жалем він подивився в очі лебедя і промовив “Пробач мені. Надіюсь, хатинка, яку я змайстрував для тебе хоч трохи зможе залагодити мою вину...”
Над степом пролітав лебідь з пишними білими крильми. Він гордо розмахував ними, лишаючи тінь на пасовиську. Кожен, хто його бачив з захопленням плескав руками і промовляв щось накшталт “Який красень”. Одного дня, літаючи над озером, лебідь вирішив спуститись до води. Він був надзвичайно юним і тому не думав про небезпеки, які на нього могли тут чатувати. Саме в той час на озері ловив рибу місцевий рибалка. Чоловік був похилого віку, тому через палке сонце не побачив як на воду щось сіло. Звичайним рухом він закинув вудку у воду. Лебідь побачив чоловіка і почав пливти до нього, бо його охопила цікавість. Раптом він відчув, як щось гостре занурилось у його крило. Птах намагався вирватись , але не міг. Гачок ввпився в його жили і унеможливив рух. Він думав, що от-от помре та нарешті гачок виліз з його шікри, лишаючи довгий кровавий слід. Лебідь не зміг через це полетіти з озера і лишився там надовго.
...Так минали дні за днями. Рана так і не змогла загоїтись. Хатку лебідь освоїв і жив у ній. Одного дня він побачив як до нього хтось йде. Він з острахом почав вдивлятись у постать того, хто наближався. Це був той чоловік, який його ранив. Птах дивився на нього зі злим поглядом, очікуючи повторної кривди. Натомість чоловік поклав біля лебедя багато крихт хліба і ще чогось. Несміливо і з жалем він подивився в очі лебедя і промовив “Пробач мені. Надіюсь, хатинка, яку я змайстрував для тебе хоч трохи зможе залагодити мою вину...”
Объяснение: