Розподільне письмо. Записати слова в три колонки - разом, окремо, через дефіс; пояснити правопис.
Де/який, хтось/то, що/правда, ні/когісінько, як/то, ні/в/кого, ні/хто, ні/в/кого, ні/за/що, ні/звідки, як/от, аби/де, хтозна/як, не/аби/який, не/аби/хто, як/най/дорожче, коли/б/то, ніби/то, хто/сь/таки, аби/тільки, все/ж, ото/ж, а/як/же, як/раз, а/все/ж/таки, ото/ж, таки/пішов, дарма/що, ні/би, чим/дуж, не/наче/б/то, не/мов/би/то, хто/сь/якось.

Разом:

Деякий, щоправда, нікогогісінько,  ніхто, нізащо, нізвідки, абиде, неабиякий, неабихто, неабиякий, якнайдорожче, нібито, абитільки, отож, ніби, чимдуж, неначебто, немовбито.

Пояснення правопису:  

Разом пишемо:  частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): аби́що, аби́як, аніскі́льки, анітро́хи, анічогі́сінько, анія́к, деда́лі, де́коли, де́котрий, де́що, чимале́нький, чима́ло, щове́чора, щогоди́ни, щоде́нно́, щодня́, щодоби́, щоду́ху, щонайкра́щий, щопра́вда, щора́зу, щоси́ли, якби́, якнайшви́дше, якомо́га, якщо́ тощо.

Окремо:

Ні в кого, як то, ні в кого, коли б то, все ж, таки пішов, дарма що.

Пояснення правопису: Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он звичайно пишуться окремо від інших слів: сказав би, зроби ж, адже ж, як же бути, що то за, ось як, ось коли, он куди, он який. Частку що, коли вона стоїть після слова, до якого відноситься, пишемо окремо: тільки що, поки що, ледве що, дарма що, хіба що.

Через дефіс:

Хтось-то, як-от, хтозна-як, хтось-таки, хтось-якось.

Пояснення правопису: Через дефіс пишуться частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь, -бо, -но, -то (підсилювальна), -от, -таки: казна-який, хтозна-де, будь-де, де-небудь, скажи-бо, слухай-но, якби-то, отакий-то, як-от, вивчив-таки.