Існує багато думок щодо досягнення людиною життєвого успіху. Для одних — це дарунок долі, батьків, для інших — умова, яку забезпечує хтось за великі гроші. Я вважаю, що здобуття бажаного залежить лише від особистих сил та життєвої позиції. Слід досягати усього самому, це робить нас сильнішими, витривалішими, мудрішими, розумнішими. Це принизливо вимагати щось від батьків.
Підтвердженням моєї думки є те, що, по-перше, багато людей мають надію лише на себе, на свої сили й розум. Вони не чекають дарунка долі або того, що хтось забезпечить їм гарне життя. Саме такі люди заслуговують на повагу інших.
Саме таким є мій працелюбний народ. Українці все життя трудилися для того, що виживати й доводити, що мають право на щасливе майбутнє. Про працьовитість нашого народу свідчить багато приказок, повістей, творів. Яскравим прикладом може слугували психологічна новела Василя Стефаника «Камінний хрест». У творі розповідається про еміграцію галицьких селян до Канади у пошуках кращого життя. Також автор підкреслює єдність Івана Дідуха зі своєю землею. Односельчани називали його газдою, адже він тяжко працював на благо родини, а коли запропонували їхати до Канади, говорив: «...де мені, переломаному, до ходів? Я зробок — ціле тіло мозиль, кості дрихлаві, що заки їх рано зведеш докупи, то десіть раз йойкнеш!» Новела Василя Стефаника має багато символічних деталей і образів. Камінний хрест уособлює в собі страшну, важку, страдницьку роботу селянина над землею, яка, на жаль, не може повністю прогодувати його родину. Усе життя чоловік працював на своїй ниві, багато сил їй віддав. Усе ж таки те, що він має в Україні, він отримав лише за до власних сил. Його портретної характеристики не описано, проте сказано, що зовнішність його була дуже негарною, бо він був зігнутий у дугу тяжкою працею.
Існує багато думок щодо досягнення людиною життєвого успіху. Для одних — це дарунок долі, батьків, для інших — умова, яку забезпечує хтось за великі гроші. Я вважаю, що здобуття бажаного залежить лише від особистих сил та життєвої позиції. Слід досягати усього самому, це робить нас сильнішими, витривалішими, мудрішими, розумнішими. Це принизливо вимагати щось від батьків.
Підтвердженням моєї думки є те, що, по-перше, багато людей мають надію лише на себе, на свої сили й розум. Вони не чекають дарунка долі або того, що хтось забезпечить їм гарне життя. Саме такі люди заслуговують на повагу інших.
Саме таким є мій працелюбний народ. Українці все життя трудилися для того, що виживати й доводити, що мають право на щасливе майбутнє. Про працьовитість нашого народу свідчить багато приказок, повістей, творів. Яскравим прикладом може слугували психологічна новела Василя Стефаника «Камінний хрест». У творі розповідається про еміграцію галицьких селян до Канади у пошуках кращого життя. Також автор підкреслює єдність Івана Дідуха зі своєю землею. Односельчани називали його газдою, адже він тяжко працював на благо родини, а коли запропонували їхати до Канади, говорив: «...де мені, переломаному, до ходів? Я зробок — ціле тіло мозиль, кості дрихлаві, що заки їх рано зведеш докупи, то десіть раз йойкнеш!» Новела Василя Стефаника має багато символічних деталей і образів. Камінний хрест уособлює в собі страшну, важку, страдницьку роботу селянина над землею, яка, на жаль, не може повністю прогодувати його родину. Усе життя чоловік працював на своїй ниві, багато сил їй віддав. Усе ж таки те, що він має в Україні, він отримав лише за до власних сил. Його портретної характеристики не описано, проте сказано, що зовнішність його була дуже негарною, бо він був зігнутий у дугу тяжкою працею.