Пером реаліста, знавця народного горя і нужди поет змальовує жахливі картини, розкриває двері убогих осель, зображує їх жителів з усіма характерними рисами. В його віршах виразно звучать мотиви протесту проти гноблення і віра в те, що страждання народне не може бути довічним. Жалібні мотиви, як у пісні народній, зливаються в єдиний стогін мільйонів, стають могутнім голосом соціального гніву і протесту. В цьому виявляються характерні риси художнього методу поета, який не тільки зафіксовує правдиві картини зубожіння, пролетаризації села в капіталістичних умовах, а й висловлює мрії про кращу долю, закликає до боротьби за неї. У вірші «Приходить час», який став народною піснею, Б. Грінченко закликає кожного свого сучасника сказати:
Пером реаліста, знавця народного горя і нужди поет змальовує жахливі картини, розкриває двері убогих осель, зображує їх жителів з усіма характерними рисами. В його віршах виразно звучать мотиви протесту проти гноблення і віра в те, що страждання народне не може бути довічним. Жалібні мотиви, як у пісні народній, зливаються в єдиний стогін мільйонів, стають могутнім голосом соціального гніву і протесту. В цьому виявляються характерні риси художнього методу поета, який не тільки зафіксовує правдиві картини зубожіння, пролетаризації села в капіталістичних умовах, а й висловлює мрії про кращу долю, закликає до боротьби за неї. У вірші «Приходить час», який став народною піснею, Б. Грінченко закликає кожного свого сучасника сказати:
Чи він народу вірний син,
Чи тільки раб похилий він,
Чи раб похилий, чи боєць —
Хай кожен скаже навпростець!
І де він стане: чи до тих,
Що в путах сковані гидких,
Народ і край свій продають
Панам, що кров із його п’ють, —
А чи до сміливих борців,
Що серед бур похмурих днів
За рідний край, за нарід свій,
За долю-волю йдуть у бій?