Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. вважала навіть, що з неї був би кращий музика, ніж поет. але хвороба (туберкульоз кісток) змусила перервати це захоплення. з болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі ("до мого фортепіано"). доля дуже рано навчила лесю українку мужності. вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар'єру і мучила поетесу всі подальші роки. проте оця ще дитяча зневага до фізичного і душевного болю лесю українку все її життя. у дитинстві леся була особливо дружною з братом михайлом, і коли той, готуючись до вступу в гімназію, опановував гуманітарні предмети, вона також ґрунтовно вивчила стародавню історію, грецьку й латинську мови. любила музику, особливо гру на фортеп'яно, виявляла композиторські здібності. рано виявився у лесі й поетичний талант. її вірш «надія» датується 1880 роком, рідні ж згадують, що стала писати ще раніше. з раннього віку захоплювалася народними піснями, , звичаями, які поряд з творчістю європейських письменників формували її естетичні смаки й погляди. хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? хіба тремтить моя рука? чи пісня й думка кволі? («хто вам сказав, що я »)
