Скандальна жінка, феміністка-піонер української літератури написала книгу, у котрій, як на мене, багато чого від неї особисто. вона хотіла бути вільною від умовностей світу, жити, як їй заманеться, і саме про таких героїв писала. символічно, що повість присвячена тарасові шевченку, який теж так хотів бути вільним і так мало був таким. мені здається, це один із небагатьох творів української літератури, у якому настільки органічно відтворено саму суть кріпацтва: ти не маєш жодних прав, цілковито залежиш від волі панів і - може, ще гірше - панн. особливо, коли вони, як наша інститутка, - примхлива, егоїстична, лукава злюка. і пішло шкереберть не одне подробнее на livelib.ru:
