Інтонація його оповідань настільки невимушена, природна, мова їх настільки барвиста, багата на гумористичні порівняння й епітети, настільки витримана в дусі "язикатої сільської баби" ("сільська баба так чесне язиком, як кресалом, що аж посиплються іскри поезії", - пише в одній зі своїх статей)". мові чиїх творів дано високу оцінку в наведеному фрагменті? а) і. котляревського б) і. нечуя-левицького в) г. квітки-основ'яненка г) т. шевченка д) п. куліша (соняшник 2018)

Правильна відповідь - "б" (Нечуя-Левицького). Наведена цитата взята зі статті Нечуя-Левицького, в якій він відстоював необхідність демократизації літературної мови. "Сільська баба так чесне язиком, як кресалом, що аж посиплються іскри поезії. Синтаксис її мови буде шаткований, повний викрикників, не розвитий граматично, але живий, іскряний." 

Він сам майстерно вживав такі засоби виразності, особливо у гумористичних повістях про бабу Параску і бабу Палажку, наприклад: «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі» (1874), «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» (1875) та інші. Ці повісті були дуже тепло прийняті критикою.  Особливо критики відзначали  неймовірно виразну та "живу" мову персонажів, а також майстерність автора в їх описанні.