«СОЙЧИНЕ КРИЛО» АНАЛІЗ «Сойчине крило» аналіз новели Івана Франка викладено в цій статті. «Сойчине крило» аналіз Автор – І.Франко Рік видання – 1905 Літературний рід – епос Жанр– психологічна новела. Тема – розкриття стосунків між Марією та Хомою. Ідея – звеличення почуття кохання, яке долає всі перепони. Головні герої – Хома Массіно, Марія, її батько, чоловіки. У новелі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається «за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку». Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим «естетом» до «живого чоловіка» з почуттями та емоціями. Головні думки у творі: кохання — це високе, облагороджуюче почуття, «робота душі» не можна жити лише емоціями на першому місці в стосунках між людьми повинна бути відповідальність за власні вчинки, гуманність тільки втрачаючи, людина розуміє цінність втраченого возвеличення кохання як найвищого почуття засудження помилок, за які доводиться розплачуватися Проблематика «Сойчине крило»: взаємовідносини в суспільстві.
