Якось автора спитали про роль сюжету в літературному творі, на що М. Стельмах відповів: "Сюжет — вигадане слово. Я не визнаю його і цураюсь, як домовика". В цьому і простежується своєрідність композиції у творах письменника. Скільки їх було написано, але дитячі спомини про друга Петра, про книжку "Пригоди Тома Сойера", яку так хотілося почитати, про дівчинку Любу, — все це залишилося в пам'яті письменника і його незабутній повісті "Гуси-лебеді летять", де малий Михайлик переживає стільки подій у своєму дитячому житті. І сам Михайло Стельмах був гарним батьком для свого сина та дочки, ростив їх у любові, розповідав про все те, що так любив із дитинства. Саме тому, мабуть, молодому поколінню так подобаються твори цього письменника.
