Портрети роботи Тараса Шевченка — зображення конкретних осіб, що їх виконав Тарас Шевченко у різній техніці живопису та графіки. Портрети — один з найвизначніших як кількісно, так і за своєю художньою цінністю розділів мистецької спадщини Тараса Шевченка. До жанру портрета Тарас Шевченко звертався протягом усього життя.В автопортреті Штернберга переважає лірична нота – лірична до замилування, до зворушливості! Автопортрет Шевченка далеко не такий одноплановий, як у Штернберга. У ньому ліричне поєднується з драматичним, замріяність – з тривогою, добросердечність із – сумом, бадьорість – з легкою втомою. Гарний, сповнений гідності й граціозності поворот голови до глядача – і ми бачимо зосереджене обличчя молодої людини. Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя – все інше тане, ховається в напівпрозорих тінях. У порівнянні з яскраво освітленим чолом ( до речі, чудово проробленим у силуеті, формі й об’ємі, але не завершеним у кольорі) звертають на себе увагу сховані у тіні очі. Шевченко вдається до типового для малярства романтизму засобу – за до світла й тіні підкреслити, виділити те, на що передусім має звернути увагу глядач. Може здатися дивним, що найпромовистіший елемент портрета, який художники намагаються всіляко виділити, «дзеркало душі» - очі – Шевченко, навпаки, затінює. Але придивіться уважніше. Погляд очей все проникний, сповнений невисловленого запитання. Замість замріяного споглядання, яке так любили відтворювати у своїх портретах художники романтичного напряму, у Шевченка – гостре, насторожене, драматичне вдивляння у життя, в людей
