Традиційна українська колиска – це найперше ліжечко для немовляти, підвісне або опорне. ЇЇ ще називають люлька або колибка.
Виготовляли з чистих порід листяних дерев: клена, калини, ясена, горіха, ліщини, котрі ростуть у наших краях. Виготовляли їх власноруч, вкладаючи усю свою майстерність та любов. За формою вона нагадувала маленький човник, що пливе у хвилях людського буття. Її підвішували до стелі біля ліжка батьків, біля пічки, де тепло. Колиска була затишком для усіх дітей, що народжувалися у великій селянській родині. Під спів материнської колискової пісні гойдалася колиска, у ній засинало немовля.
Колиска і тепер є символом душевності родини, затишку та спокою, наступності поколінь.
Виготовляли з чистих порід листяних дерев: клена, калини, ясена, горіха, ліщини, котрі ростуть у наших краях. Виготовляли їх власноруч, вкладаючи усю свою майстерність та любов. За формою вона нагадувала маленький човник, що пливе у хвилях людського буття. Її підвішували до стелі біля ліжка батьків, біля пічки, де тепло. Колиска була затишком для усіх дітей, що народжувалися у великій селянській родині. Під спів материнської колискової пісні гойдалася колиска, у ній засинало немовля.
Колиска і тепер є символом душевності родини, затишку та спокою, наступності поколінь.