1.сюжетна основа. 2. які почуття домінують у вірші чари ночі сміються, плачуть солов'ї і б'ють піснями в груди: "цілуй, цілуй, цілуй її, — знов молодість не буде! ти не дивись, що буде там, чи забуття, чи зрада: весна іде назустріч вам, весна в сей час вам рада. на мент єдиний залиши свій сум, думки і горе — і струмінь власної душі улий в шумляче море. лови летючу мить життя! чаруйсь, хмелій, впивайся і серед мрій і забуття в розкошах закохайся. поглянь, уся земля тремтить в палких обіймах ночі, лист квітці рвійно шелестить, траві струмок воркоче. відбились зорі у воді, летять до хмар тут ллються пахощі густі, там гнуться верби п'яні. як іскра ще в тобі горить і згаснути не вспіла, — гори! життя — єдина мить, для смерті ж — вічність ціла. чому ж стоїш без руху ти, коли ввесь світ співає? налагодь струни золоті: бенкет весна справляє. і сміло йди під дзвін чарок з вогнем, з піснями в гості на свято радісне квіток, кохання, снів і млості. загине все без вороття: що візьме час, що люди, погасне в серці багаття, і захолонуть груди. і схочеш ти вернуть собі, як фауст, дні минулі та знай: над нас — боги скупі, над нас — глухі й нечулі…" . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . сміються, плачуть солов'ї і б'ють піснями в груди: "цілуй, цілуй, цілуй її — знов молодість не буде! "
