У народі існує така приказка: то не знає свого минулого, той не має майбутнього. А й дісно, уявіть країну, яка не знає, хто вона є. Яка не знає свої дідів-прадідів, не знає про численні перемоги й поневіряння рідного народу. Та це вже не країна, а якесь напівзабуте плем’я… Ми маємо віддавати шану тим , хто поклав своє життя, аби нам залишилися спогади про історію, про людський досвід і дурість водночас. Завдяки літописам, ми зможемо завжди пам’ятати хто ми є, і пишатися тим, що ми українці!
