Зустрілися якось в лісі Журавль, Сова і Метелик.Почали розмовляти про те, про се. Кожен із них розповвдав про свої пригоди. - Я сьогодні таку гарну квітку побачив, аж око милувалося- ненамилувалося, - каже Метелик. - А я вночі на полювання виходила. Погуляла, побродила та й пішла спати, - розказує Сова. - Хм.Я ж увесь день гав за людьми. Як вони спочатку поралися, потім обідали, і знов поралися. Працюють без упину, як бджілки. Насправді я захоплююся ними, їхньою працею і незламністю, - відає Журавль. -Так, я тебе розумію. Колись теж бачив таку картину. Ми, метелики не такі. - Та й ми, сови, теж. - Отож бо. Люди - дивні створіння, але я все одно ними захоплююся, не дивлячись ні на що, - відказав Журавль. На тому й розійшлися кожен своєю дорогою.
- Я сьогодні таку гарну квітку побачив, аж око милувалося- ненамилувалося, - каже Метелик.
- А я вночі на полювання виходила. Погуляла, побродила та й пішла спати, - розказує Сова.
- Хм.Я ж увесь день гав за людьми. Як вони спочатку поралися, потім обідали, і знов поралися. Працюють без упину, як бджілки. Насправді я захоплююся ними, їхньою працею і незламністю, - відає Журавль.
-Так, я тебе розумію. Колись теж бачив таку картину. Ми, метелики не такі.
- Та й ми, сови, теж.
- Отож бо. Люди - дивні створіння, але я все одно ними захоплююся, не дивлячись ні на що, - відказав Журавль.
На тому й розійшлися кожен своєю дорогою.