В цьому віршику нікого ще немає Ну й дива!.. Нумо, зайчика прудкого ми покличемо до нас.
Раз! І мчить зайчисько сірий. Два! І ще один біжить. А за ним — і три, й чотири, а за тими — п'ять і шість.
Ой, дивися — сім і вісім! Скільки ж там вас? Ого-го! Ви ж не вміститесь у віршик, ви зламаєте його.
Стійте, зайчики, чекайте — це ж бо віршик, а не хатка!..
Та зайчисьок — більше й більше. Їх уже не зупинить... Затремтів маленький віршик, захитався — і за мить всі його рядки розпались. Тільки зайчики зостались.
ще немає
Ну й дива!..
Нумо, зайчика прудкого
ми покличемо до нас.
Раз!
І мчить зайчисько сірий.
Два!
І ще один біжить.
А за ним —
і три, й чотири,
а за тими —
п'ять і шість.
Ой, дивися —
сім і вісім!
Скільки ж там вас?
Ого-го!
Ви ж не вміститесь
у віршик,
ви зламаєте його.
Стійте, зайчики,
чекайте —
це ж бо віршик,
а не хатка!..
Та зайчисьок —
більше й більше.
Їх уже не зупинить...
Затремтів
маленький віршик,
захитався —
і за мить
всі його рядки розпались.
Тільки зайчики зостались.