У кожного в житті свої цінності. Кожен має свою мету, якої пране, свою мрію, в здійсненність якої палко вірить. Ось так і жив собі рибалка із казки Емми Андієвської "Балаклива риба". Ось так і прожив більшу частину свого життя, не уявляючи іншого. Та одного разу доля підкинула йому несподіванку - незвичайного друга. Риба забавляла чоловіка, додавала кольорів в його життя. Незабаром він забув про звичну будденість, адже звичним для нього стало інакше, яскаравіше життя, у нескінченість щастя якого він вірив без жодного сумніву. Та за кожний дарунок доля завжди потребує виплату, яку чоловік і заплатив одного дня. Якби чоловік не зустрів рибу, не відчув би що таке раптове піднесення, нестерпна радість , яку може подарувати лише справжній друг. І не дізнався б, як виглядає океан болю, берегів якого не побачити за 1000 км. І напевно це буде незрозуміло багатьом,але чоловіку було б важкіше, не відчути цього болю та цієї радості. ніж прожити плавне, монотонне життя, повсякденні барви якого, плавно та послідовно перетікають в незкінченність. Життя завжди дає нам уроки: іноді приємні, а іноді вони вбивають та ламають. Та справа не в жорстокій долі, справа в тім, що по-іншому ніяк. Таким чином вона змушує людину сприйняти те, що ні за що не сприйняла б. Те- без чого життя не мало б сенсу, хоча здавалося б, що сенс є.
