Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці-любов до господарювання, німці-дисципліну і порядок, діти Білорусії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики… Обдарувавши всіх, піднявся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини. – Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь. – Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові, пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті нема правди і волі. – Чого ж ти не підійшла до мене скоріше? Я всі таланти роздав. як же зарадити твоєму горю? Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її. – Є в мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня. Узяла дівчина -Українка дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. З тих пір і дивує весь світ українська народна пісня
