Обидва брати схожі між собою. Кожен з них наважився на крадіжку ікони у власному домі. Можно сказати також, що вони схожі за внутрішніми якостями: схотіли продати велику цінність родини за прості папірці. Але їхнє бажання - ніщо, порівняно з тим, який ганебний вчинок вони вчинили. Хто може винести річ з власного будинку, як злодій? Може лише боягуз. І Роман, і Антон - боягузи. Звісно, на перший погляд здається, що головне - це крадіжка ікони, але насправді, головне зовсім інше. Які почуття керували братів, коли вони вчиняли цей злочин? Чи було їм соромно? Можливо, але навіть якщо соромно, то це ніяким чином не може відвести людину від поганого вчинку. Тільки після його здійснення людина замислиться над тим, що накоїла. І чи стане вона каїтися за свій проступок вирішувати тільки їй.
