Я вважаю себе щасливим, уже тому, що народився в Україні. Моя рідна земля славится своєю історією, нацональною культурою, а народ волелюбною і співочою вдачею. У нашого народу унікальна й багата скарбниця духовності, щедро наповнена культурними і мистецькими надбаннями. Сьгодні до нас багато вичаїв, традицій та обрядів, що сягають коренями в сиву давнину. А нашу соловїну мову усвіті вважають однією з наймилозвучніших на планеті. Я пишаюся тим, що навіть незважаючи на постійні переслідування, утиски, культура нашої нації розвивалася. Вона подарувала світові славних письменників і поетів, акторів і композиторів, художників і науковців. А імена Т. Шевченка і Лесі Українки, М.Заньковецької та І. Їжакевича, А. Солов’яненка та В.Глушкова та багатьох інщих сьгодні знає весь світ. В процесі вивчення етапів розвитку своєї нації на уроках історії та літератури я навчаюся усвідомлювати себе невід’ємною маленькою частинкою свого великого народу. Тепер я з гордістю можу сказати, що я українець і рідною мовою вважаю українську. Я уболіваю за всі перетворення і важливі події своєї держави, хоча ще не є повноправним громадянином україни – мені тільки 15 років. Я стараюся добре навчатися, щоб стати успішним громадянином своєї країни, а не шукати притулку за кордоном. Я мрію стати хорошим фахівцем у галузі комп’ютерних технологій і продовжити справу легендарного ученого В.Глушкова. А ще намагаюсь виховувати в собі такі моральні якості як чесність і порядність, шляхетність і патріотизм, бо знаю, що бути українцем — надзвичайно відповідально, в тому числі, перед прийдешніми поколіннями. І особливо відповідально перед захисниками державності на майдані, які загинули за щасливе наше майбутнє. Тепер у нас немає права відступати перед високими соіальними стандартами задекларованими ними.
вважаю
себе
щасливим,
уже
тому,
що
народився
в
Україні.
Моя
рідна
земля
славится
своєю
історією,
нацональною
культурою, а народ
волелюбною і співочою
вдачею. У нашого народу
унікальна й багата
скарбниця духовності,
щедро наповнена
культурними і
мистецькими надбаннями.
Сьгодні до нас багато
вичаїв, традицій та
обрядів, що сягають
коренями в сиву давнину.
А нашу соловїну мову
усвіті вважають однією з
наймилозвучніших на
планеті. Я пишаюся тим,
що навіть незважаючи на
постійні переслідування,
утиски, культура нашої
нації розвивалася. Вона
подарувала світові
славних письменників і
поетів, акторів і
композиторів, художників
і науковців. А імена Т.
Шевченка і Лесі Українки,
М.Заньковецької та І.
Їжакевича, А.
Солов’яненка та
В.Глушкова та багатьох
інщих сьгодні знає весь
світ.
В процесі вивчення етапів
розвитку своєї нації на
уроках історії та
літератури я навчаюся
усвідомлювати себе
невід’ємною маленькою
частинкою свого великого
народу. Тепер я з
гордістю можу сказати,
що я українець і рідною
мовою вважаю українську.
Я уболіваю за всі
перетворення і важливі
події своєї держави, хоча
ще не є повноправним
громадянином україни –
мені тільки 15 років.
Я стараюся добре
навчатися, щоб стати
успішним громадянином
своєї країни, а не шукати
притулку за кордоном. Я
мрію стати хорошим
фахівцем у галузі
комп’ютерних технологій і
продовжити справу
легендарного ученого
В.Глушкова.
А ще намагаюсь
виховувати в собі такі
моральні якості як
чесність і порядність,
шляхетність і патріотизм,
бо знаю, що бути
українцем — надзвичайно
відповідально, в тому
числі, перед прийдешніми
поколіннями. І особливо
відповідально перед
захисниками державності
на майдані, які загинули
за щасливе наше
майбутнє. Тепер у нас
немає права відступати
перед високими
соіальними стандартами
задекларованими ними.