Гармонія – це певний тип міри , де якісні протилежності перебувають в якісній єдності і цілісності . Ми часто замислюємось про своє душевне самопочуття , намагаємось зрозуміти чи врівноважені гармонійні тереза . Та в чому ж полягає суть цього терміну ? На мою думку , вміння співіснувати з людьми , співчувати , розуміти , допомагати робить нас «чистішими» , мудрішими, добрішими , звертає увагу людей - ти стаєш комусь потрібний і розумієш , що у цьому житті тобі відведена неабияка роль. Це , власне, щастя. А чи не є щастя наслідком гармонії ? Адже коли людина спокійна вона не має тягаря на душі, їй підвласне все. Не раз у журналі чи то газеті мені випадала можливість прочитати слова про те , що тіла й душа перебувають у повній гармонії. Це означає , що людина цінує себе, свої якості , її тіло – це як доповнення душі, її довершеність. Гармонію душі можна порівняти з гармонією природи і людини.
Останнім часом ми зовсім не цінуємо того, що дає вона нам , приймаємо її дари , приносячи при цьому ще й шкоду . Але, говорять, що якби людина навчилася б цінувати природу і взялась за її відновлення , то та віддячила б їй сторицею. Тоді ми були б у повній гармонії з нею : вона – нам, ми – їй. Кожен користувався б усіма привілеями , але й знав міру, був спокійним , що через сто , двісті, тисячу років ще буде, що від неї взяти. То чи це не є щастям? Хіба можливість спокійного, доброго, привабливого майбутнього і віра в себе це не є гармонією?
Кожен із нас намагається відірвати ласий шматочок від загального щастя . Усе в житті людина робить для того, щоб бути щасливою . І, не важливо, коли це станеться . Можливо, у юності, у похилому віці, а найголовніше те, що ми женемось за власним щастям , щоб відчути, зрозуміти , що ж це таке , зробити ковток його і повірити в себе назавжди. Невідомо хто нам його дає чи Бог , чи ми самі здобуваємо власними зусиллями. Цікаво , чи є ця чаша щастя , і в чому ж воно полягає? На мою думку, бути щасливим означає радіти кожному новому дню , бачити здоровими й життєрадісними батьків, друзів; мати мету у житті й вірити, що мрії збуваються. Але з іншого боку в цьому і полягає душевна гармонія .
Коли людина прокидається зранку , бачить сонечко за вікном , радіє тому, що настав новий день сповнений пригодами, переживаннями, вона розуміє і вірить , що можливо, сьогодні з’явиться на небі зірка , яка матиме її ім’я. Це і є гармонія та щастя . Це два поняття, які доповнюють один одного і робляться нероздільними .
Сьогодні багато людей не є щасливими. Якщо спитати у них чому? Вони назвуть безліч причин , і , не одна з них не буде суттєвою , тому що найголовнішою є відсутність гармонії душі. Ці люди просто не мають сили волі , не намагаються повірити в себе, цінувати життя , як єдину можливість робити помилку і виправляти їх.
Один мудрець казав, що щастя і гармонія гналися за ним усе життя , а він тікав і не хотів зупитися і зустрітися з ними. Чому ? Просто намагався залишити близьким , рідним, для усього світу більше, але щастя його все таки спіткало, він прожив багато років, а може живе і досі , сповнюючи наші серця щастям. Віра , надія ,любов переповнюють наші душі бажанням жити. Тому не потрібно боятися поділитися власним щастям , щоб із тобою поділилися своїм.
Останнім часом ми зовсім не цінуємо того, що дає вона нам , приймаємо її дари , приносячи при цьому ще й шкоду . Але, говорять, що якби людина навчилася б цінувати природу і взялась за її відновлення , то та віддячила б їй сторицею. Тоді ми були б у повній гармонії з нею : вона – нам, ми – їй. Кожен користувався б усіма привілеями , але й знав міру, був спокійним , що через сто , двісті, тисячу років ще буде, що від неї взяти. То чи це не є щастям? Хіба можливість спокійного, доброго, привабливого майбутнього і віра в себе це не є гармонією?
Кожен із нас намагається відірвати ласий шматочок від загального щастя . Усе в житті людина робить для того, щоб бути щасливою . І, не важливо, коли це станеться . Можливо, у юності, у похилому віці, а найголовніше те, що ми женемось за власним щастям , щоб відчути, зрозуміти , що ж це таке , зробити ковток його і повірити в себе назавжди. Невідомо хто нам його дає чи Бог , чи ми самі здобуваємо власними зусиллями. Цікаво , чи є ця чаша щастя , і в чому ж воно полягає? На мою думку, бути щасливим означає радіти кожному новому дню , бачити здоровими й життєрадісними батьків, друзів; мати мету у житті й вірити, що мрії збуваються. Але з іншого боку в цьому і полягає душевна гармонія .
Коли людина прокидається зранку , бачить сонечко за вікном , радіє тому, що настав новий день сповнений пригодами, переживаннями, вона розуміє і вірить , що можливо, сьогодні з’явиться на небі зірка , яка матиме її ім’я. Це і є гармонія та щастя . Це два поняття, які доповнюють один одного і робляться нероздільними .
Сьогодні багато людей не є щасливими. Якщо спитати у них чому? Вони назвуть безліч причин , і , не одна з них не буде суттєвою , тому що найголовнішою є відсутність гармонії душі. Ці люди просто не мають сили волі , не намагаються повірити в себе, цінувати життя , як єдину можливість робити помилку і виправляти їх.
Один мудрець казав, що щастя і гармонія гналися за ним усе життя , а він тікав і не хотів зупитися і зустрітися з ними. Чому ? Просто намагався залишити близьким , рідним, для усього світу більше, але щастя його все таки спіткало, він прожив багато років, а може живе і досі , сповнюючи наші серця щастям. Віра , надія ,любов переповнюють наші душі бажанням жити. Тому не потрібно боятися поділитися власним щастям , щоб із тобою поділилися своїм.