Природа — то країна, де з'являється на світ кохання, де народжуються мелодії серця. Красу Полісся і ніжну любов відобразила Леся Українка в драмі-феєрії "Лісова пісня". У своєму творі письменниця возвеличила почуття кохання, що здатне міцно єднати душі і створити незримі струни між світом земним і якимсь іншим, загадковим, непізнанним, але існуючим навколо нас. Саме кохання, породжене природою, поєднує Мавку і Лукаша — лісовий дух і звичайного земного хлопця.
Ідею вічності справжнього-кохання втілила Леся Українка в образі Мавки. У серці цієї дівчини, незважаючи на бурі життя і страждання, які довелося їй зазнати, цвіла, мов квітка, любов, що розцвіла і стала вічним вогнем душі. Серце Мавки палало коханням, заради якого вона була здатна піти на самопожертву, терпіти муки земного світу, де панують обов'язки і численні забобони:
Ідею вічності справжнього-кохання втілила Леся Українка в образі Мавки. У серці цієї дівчини, незважаючи на бурі життя і страждання, які довелося їй зазнати, цвіла, мов квітка, любов, що розцвіла і стала вічним вогнем душі. Серце Мавки палало коханням, заради якого вона була здатна піти на самопожертву, терпіти муки земного світу, де панують обов'язки і численні забобони: