БРАЗ ІВАНА КОТИГОРОШКА (ЗА ОПОВІДАННЯМ М. КОЦЮБИНСЬКОГО "ДОРОГОЮ ЦІНОЮ") М. Коцюбинський розповідає в оповіданні "Дорогою ціною" про події, які відбувалися у 1834-1836 роках. Після ліквідації Задунайської Січі посилилось переслідування втікачів за Дунай і в Бессарабію. На кордонах були виставлені козачі пікети. "По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок збіджених, змордованих людей". Автор змалював у творі волелюбне українське селянство, що "тікало од пана і панщини", "що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі". Яскравими представниками таких селян були Остап, Соломія, Іван Котигорошко. "Іван пристав до Остапа десь у дорозі. Вони були з одного повіту, навіть села їх були близько". І тяжке життя, і втеча від пана, і сподівання свободи ріднили їх, об'єднували. Іван - добра і великодушна людина, завжди підтримував і допомагав друзям по нещастю. "Весела і добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях..." Іван дуже переживав за своїх добрих товаришів, коли їм не вдалося сісти в човен. "Кулі свистіли над головами втікачів, але Іванові було не до куль..." Він розпачливим голосом усе кликав Остапа та Соломію. Іван - надійний товариш. Він готовий пожертвувати власним життям заради визволення товариша. Він рішучий і сміливий. Головна мрія його життя - воля. Вона спонукала до рішучих дій, до втечі в ті місця, "де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні - то полягти кістками на вічний спочинок".
М. Коцюбинський розповідає в оповіданні "Дорогою ціною" про події, які відбувалися у 1834-1836 роках. Після ліквідації Задунайської Січі посилилось переслідування втікачів за Дунай і в Бессарабію. На кордонах були виставлені козачі пікети. "По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок збіджених, змордованих людей". Автор змалював у творі волелюбне українське селянство, що "тікало од пана і панщини", "що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі". Яскравими представниками таких селян були Остап, Соломія, Іван Котигорошко.
"Іван пристав до Остапа десь у дорозі. Вони були з одного повіту, навіть села їх були близько". І тяжке життя, і втеча від пана, і сподівання свободи ріднили їх, об'єднували.
Іван - добра і великодушна людина, завжди підтримував і допомагав друзям по нещастю. "Весела і добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях..."
Іван дуже переживав за своїх добрих товаришів, коли їм не вдалося сісти в човен. "Кулі свистіли над головами втікачів, але Іванові було не до куль..." Він розпачливим голосом усе кликав Остапа та Соломію.
Іван - надійний товариш. Він готовий пожертвувати власним життям заради визволення товариша. Він рішучий і сміливий. Головна мрія його життя - воля. Вона спонукала до рішучих дій, до втечі в ті місця, "де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні - то полягти кістками на вічний спочинок".