Вона так гарно, сяє так Святою, чистою красою, I на лицi ярiє знак Любовi, щиростi, спокою. / I. Франко / Iван Франко ще до навчання у Львiвському унiверситеті пише вiршi про кохання, бо поет закохався у дочку священика у Лолинi, що у Карпатах. Дiвчинi своєï мрiï присвячував iнтимну лiрику. Писав ïй у листi: "Ви, напевно, здогадуєтесь, що Ви єдина муза, котра надихала й надихає мене на перший, так i на другий томик". Деякi вiршi автор знищив, а деякi дав до першоï його поетичноï збiрки "Баляди й розкази", що була надрукована 1876 року з присвятою "дiвицi Надеждi". "Дiвиця Надежда" - це була Ольга Рошкевич, сестра його шкiльного товариша Славка, у кого Iван Франко гостював удома. Ольга була дiвчиною оригiнальноï вроди, глибокого розуму, веселоï вдачi, начитана, досконало знала французьку й нiмецьку мови, прекрасно грала на фортепiано. "... Несмiла, як лiлея бiла, з зiтхання й мрiй уткана... " Так змальовує поет образ свого першого кохання у вiршi "Тричi менi являлася любов".
Збірка „Баляди і розкази" (1876), яка у 1914 р. була передрукована під назвою „Із літ моєї молодости", закінчувалася поезією „Коляда". У ній поет вперше звернувся до образу Богородиці, котра буде постійно перебувати у його творах, а страждання Божої Матері перетворюються у символ безмірної туги, добра і краси. Після розп'яття Христа, свого єдиного сина, Богородиця ходить по землі, шукає його, не знаходить і гірко плаче: Пречиста Діва весь світ сходила, Весь світ сходила, сина гляділа.. . Мабуть тому радянські цензори й не дозволили передрукувати вірш „Коляда" у 3-му томі „Зібрання творів" І. Франка.
Святою, чистою красою,
I на лицi ярiє знак
Любовi, щиростi, спокою.
/ I. Франко /
Iван Франко ще до навчання у Львiвському унiверситеті пише вiршi про кохання,
бо поет закохався у дочку священика у Лолинi, що у Карпатах. Дiвчинi своєï
мрiï присвячував iнтимну лiрику. Писав ïй у листi: "Ви, напевно,
здогадуєтесь, що Ви єдина муза, котра надихала й надихає мене на перший, так i на
другий томик". Деякi вiршi автор знищив, а деякi дав до першоï його
поетичноï збiрки "Баляди й розкази", що була надрукована 1876 року з
присвятою "дiвицi Надеждi". "Дiвиця Надежда" - це була Ольга Рошкевич, сестра його
шкiльного товариша Славка, у кого Iван Франко гостював удома. Ольга була дiвчиною
оригiнальноï вроди, глибокого розуму, веселоï вдачi, начитана, досконало
знала французьку й нiмецьку мови, прекрасно грала на фортепiано. "... Несмiла, як
лiлея бiла, з зiтхання й мрiй уткана... " Так змальовує поет образ свого першого
кохання у вiршi "Тричi менi являлася любов".
Збірка „Баляди і розкази" (1876), яка у 1914 р. була передрукована під назвою „Із літ моєї молодости", закінчувалася поезією „Коляда". У ній поет вперше звернувся до образу Богородиці, котра буде постійно перебувати у його творах, а страждання Божої Матері перетворюються у символ безмірної туги, добра і краси. Після розп'яття Христа, свого єдиного сина, Богородиця ходить по землі, шукає його, не знаходить і гірко плаче:
Пречиста Діва весь світ сходила,
Весь світ сходила, сина гляділа.. .
Мабуть тому радянські цензори й не дозволили передрукувати вірш „Коляда" у 3-му томі „Зібрання творів" І. Франка.