Аналіз новели Григорія Косинки «В житах» Новела «В житах», як і інші новели Г.Косинки, торкаються гострих соціальних процесів в українському суспільстві, при тому вони дуже лаконічні та сповнені психологізму. У новелі показаний лише один день з життя головного героя Корнія Дзика. Розповідь йдеться від його особи. Дзик - дезертир; він переховується в житах біля свого села. Таким чином, «в житах» — це не лише місце дії новели, але й символ - символ селянського життя, ставлення селянина до навколишнього світу, його відчуття себе як людини на землі. Корній милується життям, але він сповнений спогадів про своє життя, і йому «до болю робиться сумно». Корнія в житах випадково знаходить Уляна, жінка, що кохає Корнія Дізіка, хоч і була вимушена через бідність вийти заміж за багатія. Закохані молоді люди ловлять коротку мить щастя в житах, і ніхто не знає, що станеться з ними далі. Таким чином, світовідчуття головного героя новели сконцентровані на одній миті, а тому мають такий контрастний характер. Оця мить в житах - п’янкі аромати землі й трав, гаряче сонце - ось єдине, що має значення. У творі все проникнуте екзистенційним сенсом. Ці імпресіоністичні риси підкреслюють прагнення головного героя до життя. У творі здіймаються дуже гострі проблеми: проблема духовної дезорієнтації людини, що опинилася в складних обставинах, проблема відсутності гармонії між внутрішнім світом людини та навколишнім середовищем, проблема вибору, що робить людина. Автор у творі надає перевагу загальнолюдському над класово-ідеологічним, майстерно описує долю людини, що загубилася на життєвому шляху, але прагне відновити внутрішню рівновагу.
Новела «В житах», як і інші новели Г.Косинки, торкаються гострих соціальних процесів в українському суспільстві, при тому вони дуже лаконічні та сповнені психологізму.
У новелі показаний лише один день з життя головного героя Корнія Дзика. Розповідь йдеться від його особи. Дзик - дезертир; він переховується в житах біля свого села. Таким чином, «в житах» — це не лише місце дії новели, але й символ - символ селянського життя, ставлення селянина до навколишнього світу, його відчуття себе як людини на землі.
Корній милується життям, але він сповнений спогадів про своє життя, і йому «до болю робиться сумно». Корнія в житах випадково знаходить Уляна, жінка, що кохає Корнія Дізіка, хоч і була вимушена через бідність вийти заміж за багатія. Закохані молоді люди ловлять коротку мить щастя в житах, і ніхто не знає, що станеться з ними далі. Таким чином, світовідчуття головного героя новели сконцентровані на одній миті, а тому мають такий контрастний характер.
Оця мить в житах - п’янкі аромати землі й трав, гаряче сонце - ось єдине, що має значення. У творі все проникнуте екзистенційним сенсом. Ці імпресіоністичні риси підкреслюють прагнення головного героя до життя.
У творі здіймаються дуже гострі проблеми: проблема духовної дезорієнтації людини, що опинилася в складних обставинах, проблема відсутності гармонії між внутрішнім світом людини та навколишнім середовищем, проблема вибору, що робить людина.
Автор у творі надає перевагу загальнолюдському над класово-ідеологічним, майстерно описує долю людини, що загубилася на життєвому шляху, але прагне відновити внутрішню рівновагу.