пірнач – ударна зброя, металева втулка із пластинами (перами), закріплена на дерев'яному або металевому держаку. Кількість пер (від яких зброя отримала назву) коливається від 4 до 16 (зокрема, П. із 6 перами у слов'ян. мовах мав окрему назву – шестопер). Держак міг обладнуватися потовщеннями у місці хвату і щитками для захисту руки. Довжина 45–75 см, вага 0,6–1,5 кг. П. призначався для нанесення потужних шокових ударів, іноді із проламуванням захисного обладунку. Із 13–14 ст. відомий на Бл. Сході та в Європі, у т. ч. на теренах України (найдавніші зразки – Сахнівка і Хмільна Київ. обл.; Звенигород Львів. обл.). Від 16 ст. за близькосх. традицією П. у Центр. та Сх. Європі набув значення атрибута, що символізує військ. або політ. владу його власника. Зокрема, в укр. козаків П. був клейнодом полковників
пірнач – ударна зброя, металева втулка із пластинами (перами), закріплена на дерев'яному або металевому держаку. Кількість пер (від яких зброя отримала назву) коливається від 4 до 16 (зокрема, П. із 6 перами у слов'ян. мовах мав окрему назву – шестопер). Держак міг обладнуватися потовщеннями у місці хвату і щитками для захисту руки. Довжина 45–75 см, вага 0,6–1,5 кг. П. призначався для нанесення потужних шокових ударів, іноді із проламуванням захисного обладунку. Із 13–14 ст. відомий на Бл. Сході та в Європі, у т. ч. на теренах України (найдавніші зразки – Сахнівка і Хмільна Київ. обл.; Звенигород Львів. обл.). Від 16 ст. за близькосх. традицією П. у Центр. та Сх. Європі набув значення атрибута, що символізує військ. або політ. владу його власника. Зокрема, в укр. козаків П. був клейнодом полковників
Объяснение: