В дитинстві Славко дуже хотів дружити з Юльком. Юлько був кращим учнем у класі, завжди впевнений у собі, все йому вдавалося легко і просто. Одного разу хлопці цілий день грали в сніжки. І десь там Юлько загубив свою шапку. Хлопці довго шукали її, а потім Славко зняв з себе свою шапку і віддав другові.
Пояснення:
Взимку вони якось грали в сніжки, до пізнього вечора мокли в липкому снігу, і десь там зосталась Юлькова шапка — чи то збили суперники, чи то сам загубив, вже й гра скінчилася, а Юлько з Славком шукали шапку, і врешті Славко віддав йому свою.
— Ти бери, бери, тобі кажуть! Я ніколи не простуджуюся, сам знаєш.
І пішов Юлько додому у Славковій шапці, була вона геть мокра, одне вухо майже обірвалось, та все ж рятувала од вітру й морозу. Одним словом, шапка…
Відповідь:
В дитинстві Славко дуже хотів дружити з Юльком. Юлько був кращим учнем у класі, завжди впевнений у собі, все йому вдавалося легко і просто. Одного разу хлопці цілий день грали в сніжки. І десь там Юлько загубив свою шапку. Хлопці довго шукали її, а потім Славко зняв з себе свою шапку і віддав другові.
Пояснення:
Взимку вони якось грали в сніжки, до пізнього вечора мокли в липкому снігу, і десь там зосталась Юлькова шапка — чи то збили суперники, чи то сам загубив, вже й гра скінчилася, а Юлько з Славком шукали шапку, і врешті Славко віддав йому свою.
— Ти бери, бери, тобі кажуть! Я ніколи не простуджуюся, сам знаєш.
І пішов Юлько додому у Славковій шапці, була вона геть мокра, одне вухо майже обірвалось, та все ж рятувала од вітру й морозу. Одним словом, шапка…