Обирайте. Я виписала ті, що на мій погляд, більше всього описують характер Юлька:
Годинами хлопчик сидить над роялем і вимолює у клавішів пісню, щоб зрозуміти і полюбити її, а клавіші нічого не дарують, і навіть коні перестають малюватися..
Крадькома хлопчик усміхається дзеркалу і миттю стягає губи у сердитій гримасі, — ні, від усмішки його обличчя не кращає...
І подумки Юлько вимальовує доокруж себе коло — заворожене, як у казці, — не переступиш ані ззовні, ані зсередини.
Юлько зустрічає погляд батька, і той погляд змушує хлопця до лицемірства.
Із Юльком сперечатися — все одно, що кам’яну брилу на дуель викликати, він на своєму стоятиме, хоч би й не мав рації.
Говорити він уміє гарно, це правда, та й взагалі нема нічого такого, що. Юлько робить погано. Хіба що просто знає, чого не втне, — і не береться за те.
На тлі цього нечупари різко вирізнялася Юлькова модна куртка й начищені до блиску черевики.
— Авжеж, тільки сороки мені й бракувало! — з огидою скривився Юлько і тицьнув птаху черевиком.
Юлько все одно тої рації не визнає. Яка там рація? (примітка моя - так думає Юлько, коли Славко Беркута каже, що має в чомусь рацію, тобто, фактично Юлько не визнає чиєїсь думки, погляду)
Юлько бачив себе у колі — мовби (відділений од решти, розумніший, кращий, здібний).
Багато що говорив Юлько. Про те, що всі довкола — звичайні, а йому, Юлькові, хочеться тільки незвичайного, бо він і є якраз та людина, якій доступне усе складне.
Юлько Ващук теж пішов з усіма, але по дорозі додому забіг у поліклініку і там узяв довідку, що він був у лікаря. (це коли весь клас збунтуваввся і не лишився на збори, на яких їм повинні були розказати як себе вести на товариському суді)
Сьомий "Б" кричав, як сто тисяч хлопчаків на стадіоні. І тільки Юлько Ващук не кричав. Юлько Ващук нахилився, щоб зашнурувати черевик. (так Юлько поводив себе на товариському суді і нагнувся. щоб його не впізнала працівниця дитячої кімнати міліції)
Відповідь:
Обирайте. Я виписала ті, що на мій погляд, більше всього описують характер Юлька:
Годинами хлопчик сидить над роялем і вимолює у клавішів пісню, щоб зрозуміти і полюбити її, а клавіші нічого не дарують, і навіть коні перестають малюватися..
Крадькома хлопчик усміхається дзеркалу і миттю стягає губи у сердитій гримасі, — ні, від усмішки його обличчя не кращає...
І подумки Юлько вимальовує доокруж себе коло — заворожене, як у казці, — не переступиш ані ззовні, ані зсередини.
Юлько зустрічає погляд батька, і той погляд змушує хлопця до лицемірства.
Із Юльком сперечатися — все одно, що кам’яну брилу на дуель викликати, він на своєму стоятиме, хоч би й не мав рації.
Говорити він уміє гарно, це правда, та й взагалі нема нічого такого, що. Юлько робить погано. Хіба що просто знає, чого не втне, — і не береться за те.
На тлі цього нечупари різко вирізнялася Юлькова модна куртка й начищені до блиску черевики.
— Авжеж, тільки сороки мені й бракувало! — з огидою скривився Юлько і тицьнув птаху черевиком.
Юлько все одно тої рації не визнає. Яка там рація? (примітка моя - так думає Юлько, коли Славко Беркута каже, що має в чомусь рацію, тобто, фактично Юлько не визнає чиєїсь думки, погляду)
Юлько бачив себе у колі — мовби (відділений од решти, розумніший, кращий, здібний).
Багато що говорив Юлько. Про те, що всі довкола — звичайні, а йому, Юлькові, хочеться тільки незвичайного, бо він і є якраз та людина, якій доступне усе складне.
Юлько Ващук теж пішов з усіма, але по дорозі додому забіг у поліклініку і там узяв довідку, що він був у лікаря. (це коли весь клас збунтуваввся і не лишився на збори, на яких їм повинні були розказати як себе вести на товариському суді)
Сьомий "Б" кричав, як сто тисяч хлопчаків на стадіоні. І тільки Юлько Ващук не кричав. Юлько Ващук нахилився, щоб зашнурувати черевик. (так Юлько поводив себе на товариському суді і нагнувся. щоб його не впізнала працівниця дитячої кімнати міліції)
Пояснення: