У третьому розділі повісті "Климко" описано як головний герой залишившись просто неба після того як згоріла станція, знайшов притулок у колишній ваговій. Як він облаштовував це своє тимчасове житло, як допомагав йому з облаштуванням друг Зульфат. А потім хлопці зустріли на базарі свою колишню вчительку. І саме цей епізод мене саме більше вразив у третьму розділі повісті. Мені здається, що я ніби аж бачу - молоду, красиву, але дуже бліду і розгублену жінку з немовлям на руках. Вона притискає до своїм грудей саме цінне, що має у житті : свою дитину і свою єдину святкову сукню. Цю сукню вона готова виміняти хоч на якісь продукти, тому що їй немає чим годувати маленьку донечку. Їй немає на кого розрахоувати, вона не чекає ні від кого до , їй нікуди іти з маленькою дитиною. Напевне, в цей момент до її колишніх учнів, звичайних хлопчаків, здавалася їй дивом.
Відповідь:
У третьому розділі повісті "Климко" описано як головний герой залишившись просто неба після того як згоріла станція, знайшов притулок у колишній ваговій. Як він облаштовував це своє тимчасове житло, як допомагав йому з облаштуванням друг Зульфат. А потім хлопці зустріли на базарі свою колишню вчительку. І саме цей епізод мене саме більше вразив у третьму розділі повісті. Мені здається, що я ніби аж бачу - молоду, красиву, але дуже бліду і розгублену жінку з немовлям на руках. Вона притискає до своїм грудей саме цінне, що має у житті : свою дитину і свою єдину святкову сукню. Цю сукню вона готова виміняти хоч на якісь продукти, тому що їй немає чим годувати маленьку донечку. Їй немає на кого розрахоувати, вона не чекає ні від кого до , їй нікуди іти з маленькою дитиною. Напевне, в цей момент до її колишніх учнів, звичайних хлопчаків, здавалася їй дивом.
Пояснення: