Климко отямився, ледь-ледь відкрив очі і побачив, що поруч із ним сидять: Зульфат, дід Гареєв та Наталя Миколаївна. В очах Климка все пливло, і він відчував сильний біль у правій частині грудей. З очей Наталі Миколаївни покотилися гарячі сльози, вона обережно погладила Климка по голові. 3 годом рана на груді хлопця загоїлась, але там залишився шрам. Він завжди буде нагадувати Кимкові про минуле. Ось вже минуло 2 роки. Климко, як нічого не було, сидів біля вікна нової хати і згадував минуле. Він пригадав усе, що з ним відбулося. А найбільше він згадував свого дядька Кирила тітку Марину. Климко піднявся зі стільця, дістав дядькову діжурку, сумно поглянув на неїі поклав у шафу. Потім хлопець вирішив написати листа тітці Марині: "Люба тітонько Марино, це я, Климко. Я сподіваюся, що ви пам ятаєте мене. Зі мною все добре. Живу я гарно, у новому дерев'яному будинку разом із Зульфатом, його дідусем, моєю вчителькою та ї двохрічною донькою. Я дуже хочу дізнатися, як живеться Вам. Сподіваюся, що ми скоро зустрінемось.." В цей час до кімнати зайшов Зульфат і покликав Климка до столу, бо вже був час снідати. Так закінчилася історія про Климка. Сподіваюся, що ви візьмете з неї багато уроків.
Климко отямився, ледь-ледь відкрив очі і побачив, що поруч із ним сидять: Зульфат, дід Гареєв та Наталя Миколаївна. В очах Климка все пливло, і він відчував сильний біль у правій частині грудей. З очей Наталі Миколаївни покотилися гарячі сльози, вона обережно погладила Климка по голові. 3 годом рана на груді хлопця загоїлась, але там залишився шрам. Він завжди буде нагадувати Кимкові про минуле. Ось вже минуло 2 роки. Климко, як нічого не було, сидів біля вікна нової хати і згадував минуле. Він пригадав усе, що з ним відбулося. А найбільше він згадував свого дядька Кирила тітку Марину. Климко піднявся зі стільця, дістав дядькову діжурку, сумно поглянув на неїі поклав у шафу. Потім хлопець вирішив написати листа тітці Марині: "Люба тітонько Марино, це я, Климко. Я сподіваюся, що ви пам ятаєте мене. Зі мною все добре. Живу я гарно, у новому дерев'яному будинку разом із Зульфатом, його дідусем, моєю вчителькою та ї двохрічною донькою. Я дуже хочу дізнатися, як живеться Вам. Сподіваюся, що ми скоро зустрінемось.." В цей час до кімнати зайшов Зульфат і покликав Климка до столу, бо вже був час снідати. Так закінчилася історія про Климка. Сподіваюся, що ви візьмете з неї багато уроків.