ТЕПЛОТА РОДИННОГО ІНТИМУ Теплота родинного інтиму.
Ще на шибах досвіток не скрес.
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив'язала до небес.
Весело із ляском серед печі
Полум'я гуляє по гіллю.
Ковдрою закутуючи плечі,
Мати не пита, чому не сплю.
Вже однак зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Знову я — малесенька дитина,
Мати знає більше, аніж я.
Матері розказувать не треба,
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив'язана до неба
Світанковим маминим вогнем.
ПОДІЛИТИ ВІРШ НА СТОПИ
Відповідь:
розставляємо наголоси (позначимо -х) у тому числі з урахуванням ритму (позначимо х)
Теп-ло/-та ро/-дин-но/-го ін/-ти-му/.
Ще на/ ши-бах/ дос-ві/-ток не/ скрес.
Вста-ла/ ма-ти/. Мо-ту/-зоч-ком/ ди-му/
Ха-ту/ при-в'я/-за-ла/ до не/-бес.
Ве-се/-ло із/ ляс-ком/ се-ред/ пе-чі/
По-лу/-м'я гу/-ля-є/ по гі-/ллю.
Ков-дро/-ю за/-ку-ту/-ю-чи/ пле-чі/,
Ма-ти/ не пи/-та, чо/-му не/ сплю.
Вже од/-нак зни/-ка-є /гір-ко/-ти-на/,
Не ка/-ту-є/ сер-це/ пе-чі/-я.
Зно-ву/ я — ма/-ле-се/-нька ди/-ти-на/,
Ма-ти/ зна-є /біль-ше/, а-ніж/ я.
Ма-те/-рі роз/-ка-зу/-вать не/ тре-ба/,
Як ду/-ша світ/-лі-є/ пе-ред/ днем
В ха-ті/, що при/-в'я-за/-на до/ не-ба/
Сві-тан/-ко-вим/ ма-ми/-ним вог/-нем.
віршований розмір двоскладовий п"ятистопний хорей
Пояснення: