Герої твору — дядько Софрон і молодий хлопець Василь. Оба вони стомленими нудьгою і голодом людьми, жадними і злими.Один старий, «жовтий і зморщений, як зів'яла вилежана груша», другий — «несміливий, дуже блідий на виду, соромливий і якийсь чудний». В душі убогого наймита живе музика. Як бачимо, кожне слово вказує на певну деталь: жовтий колір обличчя Софрона– важка праця і тяжке життя, в чомусь нетрадиційне порівняння ( “як зів'яла груша” ) вказує на те, що людина позбавлена всілякої життєвої сили. Поряд із жовтою, широко вживана сіра фарба. Люди на заробітках – “сірі, потомлені”, над містом завжди стоїть “сіре сяйво”. Домінування сірого кольору підкреслює думку про те, що в місті заробітчани не живуть, а животіють… Всі їх болі і страждання віддзеркалюються в очах.
Відповідь:
Герої твору — дядько Софрон і молодий хлопець Василь. Оба вони стомленими нудьгою і голодом людьми, жадними і злими.Один старий, «жовтий і зморщений, як зів'яла вилежана груша», другий — «несміливий, дуже блідий на виду, соромливий і якийсь чудний». В душі убогого наймита живе музика. Як бачимо, кожне слово вказує на певну деталь: жовтий колір обличчя Софрона– важка праця і тяжке життя, в чомусь нетрадиційне порівняння ( “як зів'яла груша” ) вказує на те, що людина позбавлена всілякої життєвої сили. Поряд із жовтою, широко вживана сіра фарба. Люди на заробітках – “сірі, потомлені”, над містом завжди стоїть “сіре сяйво”. Домінування сірого кольору підкреслює думку про те, що в місті заробітчани не живуть, а животіють… Всі їх болі і страждання віддзеркалюються в очах.
Пояснення: