— Хочу кричати — дух мені захопило, так і рухнула коло яблуні, та вже від холодної води прокинулася. Дивлюся — дівчата коло мене скупчилися, білі всі як крейда..
2 — Моя дитино, нацокотали тії верхоумки скосирні, а ти віри пойняла... Велике диво — полковий лікар! Се злидні, бідота! Що тобі з такими заходити?
3 — Ах, Боже ж мій милостивий! Чому ж се він мені не похвалився? Мабуть, невеликий хуторець, — нічим гаразд хвалитися. А все ж хутір!.
4 — На волі я гори потоплю! А кріпаку хоч як щаститься, усе добро на лихе стане
А стара пані.
Б інститутка
В Устина
Г Прокіп.
Д. Назар
1.-в.
2.-а.
3.-б.
4.-г.