Наприклад, чи знаєте ви, чого вчать в інститутах? Якщо вам цікаво про це дізнатися, читайте. Марко Вовчок – це псевдонім Марії Олександрівни Вілінської. Коли вона вийшла заміж, то «отримала» прізвище Маркович. Саме від прізвища Маркевич і з’явився на світ славнозвісний псевдонім Марко Вовчок. Гадаю, тепер ви вже не скажете: «Марко Вовчок написав повість «Інститутка». Але зараз звернемося-таки до цієї повісті. Чому вчили в інститутах кріпацької Росії? Знущатися з людей, нещадно їх експлуатувати, а самим тільки пити та гуляти. Чудове життя! Поганий настрій у тебе, а кріпаки навіщо? Пішов, трохи побив їх різками, а немає різок – так руки для чого! І куди той поганий настрій дінеться. Побачиш: як рукою зніме. А, ти вже довгенько не розважався! То піди подивись, як собаки будуть роздирати на шматки кріпаків. Соромно? Чого тут соромитися: твої собаки й твої кріпаки. Або в карти любиш грати? Ну, звичайно ж, любиш. А на що граєте? Чого і питати, звісно, що на кріпаків. Щоб нам написати твір за темою «Антикріпосницька спрямованість повісті М. Вовчка «Інститутка», треба звернутися до змісту повісті. Бо потрібно зобразити життя кріпаків і життя панівного класу.
Розглянемо спершу образи кріпаків. Ось образ Ус-тини. «Батька-матері не зазнаю: сиротою зросла я на чужині, у людях», – каже вона. Тяжким було дитинство дівчини-кріпачки. «На десятоліттях взяли мене в двір», – розповідає Устина. Багато знущань від старої поміщиці зазнала дівчина-кріпачка, однак не втратила такої риси, як життєлюбність. Часто її і били. Безпросвітне було життя дівчат-кріпачок у старої поміщиці: день при дні підневільна праця в «дівочій», лайка, нерідко – бійка. З приїздом панночки в маєток життя дівчат-кріпачок стало нестерпним. Особливо багато лиха зазнала Устина, яку вибрала інститутка собі за покоївку. «Прийду було її вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!.. Заплітаю коси – не так! Знову розплітую та заплітаю, – знов не так!.. Вона мене і щипає, і штрихає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, – чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!» У кріпаків зростає ненависть до панів за їхнє нелюдське ставлення.
Наприклад, чи знаєте ви, чого вчать в інститутах? Якщо вам цікаво про це дізнатися, читайте. Марко Вовчок – це псевдонім Марії Олександрівни Вілінської. Коли вона вийшла заміж, то «отримала» прізвище Маркович. Саме від прізвища Маркевич і з’явився на світ славнозвісний псевдонім Марко Вовчок. Гадаю, тепер ви вже не скажете: «Марко Вовчок написав повість «Інститутка». Але зараз звернемося-таки до цієї повісті. Чому вчили в інститутах кріпацької Росії? Знущатися з людей, нещадно їх експлуатувати, а самим тільки пити та гуляти. Чудове життя! Поганий настрій у тебе, а кріпаки навіщо? Пішов, трохи побив їх різками, а немає різок – так руки для чого! І куди той поганий настрій дінеться. Побачиш: як рукою зніме. А, ти вже довгенько не розважався! То піди подивись, як собаки будуть роздирати на шматки кріпаків. Соромно? Чого тут соромитися: твої собаки й твої кріпаки. Або в карти любиш грати? Ну, звичайно ж, любиш. А на що граєте? Чого і питати, звісно, що на кріпаків. Щоб нам написати твір за темою «Антикріпосницька спрямованість повісті М. Вовчка «Інститутка», треба звернутися до змісту повісті. Бо потрібно зобразити життя кріпаків і життя панівного класу.
Розглянемо спершу образи кріпаків. Ось образ Ус-тини. «Батька-матері не зазнаю: сиротою зросла я на чужині, у людях», – каже вона. Тяжким було дитинство дівчини-кріпачки. «На десятоліттях взяли мене в двір», – розповідає Устина. Багато знущань від старої поміщиці зазнала дівчина-кріпачка, однак не втратила такої риси, як життєлюбність. Часто її і били. Безпросвітне було життя дівчат-кріпачок у старої поміщиці: день при дні підневільна праця в «дівочій», лайка, нерідко – бійка. З приїздом панночки в маєток життя дівчат-кріпачок стало нестерпним. Особливо багато лиха зазнала Устина, яку вибрала інститутка собі за покоївку. «Прийду було її вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!.. Заплітаю коси – не так! Знову розплітую та заплітаю, – знов не так!.. Вона мене і щипає, і штрихає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, – чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!» У кріпаків зростає ненависть до панів за їхнє нелюдське ставлення.
Объяснение: