Одним з улюблених прийомів Любові Пономаренко можна вважати умовчання. Сюжетні оповіді письменниці ‑ окремі епізоди, з яких, урешті, й постає історія. Вочевидь, уривчастість нарації, на думку авторки, ‑ дуже вдячний хід у залученні читача до співавторства. Відтак із тексту в текст доводиться збирати новий трагічний житейський пазл із надією на оптимістичний поворот. Щоправда, іноді читач почуває себе непроханим гостем, який з увічливості мусить переглядати цілу купу фотокарток із невідомими і малоцікавими людьми, історії яких нам оповідають.
Одним з улюблених прийомів Любові Пономаренко можна вважати умовчання. Сюжетні оповіді письменниці ‑ окремі епізоди, з яких, урешті, й постає історія. Вочевидь, уривчастість нарації, на думку авторки, ‑ дуже вдячний хід у залученні читача до співавторства. Відтак із тексту в текст доводиться збирати новий трагічний житейський пазл із надією на оптимістичний поворот. Щоправда, іноді читач почуває себе непроханим гостем, який з увічливості мусить переглядати цілу купу фотокарток із невідомими і малоцікавими людьми, історії яких нам оповідають.