Похилого віку гр. Іванова домовилась зі своєю знайомою Даниловою про те, що вона буде доглядати її, забезпечувати продуктами харчування, ліками, оскільки вона живе сама і їй важко пересуватися без до сторонніх. За утримання Іванова обіцяла заповісти Даниловій свій будинок. Після смерті Іванової її брат, дізнавшись, що заповіт не був оформлений, заявив права на будинок як спадкоємець. Данилова звернулась до суду. У позові вона вказала, що доглядала за Івановою майже рік, за власні кошти купувала їй продукти харчування, ліки, а сім’я брата ніколи про неї не піклувалась.
1) Чи правомірні вимоги брата Іванової?
2) Яке рішення прийме суд?
Вимоги брата Іванової правомірні.
Суд відмовить у задоволенні позову Данилової
Объяснение:
- Іванова та Данилова мали укласти договір довічного утримання у письмовій формі та посвідчити його нотаріально або Іванова мала скласти до смерті заповіт
Так, відповідно до ст.744 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Форма договору довічного утримання (догляду) визначена ч.1 ст.745 ЦК України - письмова форма із посвідчення нотаріально.
В силу ст.748 ЦК України, набувач за договором довічного утримання стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду) відповідно до ст.334 ЦК України.
Вказана норма - ст.334 ЦК України встановлює момент набуття права власності за договором. Зокрема, такою нормою визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Отже, Данилова не набула права власності на майно - будинок, оскільки договір довічного утримання не був укладений у письмовій формі та посвідчений нотаріально. При цьому, договір можна визнати в суді дійсним у разі якщо сторони домовились щодо всіх його істотних умов і це підтверджується письмовими доказами та відбулось повне або часткове виконання, однак інша сторона ухиляється від його нотаріального посвідчення (ч.2 ст.220 ЦК України).
Іванова могла скласти заповіт, яким заповісти будинок Даниловій, однак, як вбачається з умов задачі, цього не зробила. Отже, спадкування буде відбуватись за законом.
Данилова є знайомою, а не родичкою Івановою, а також за умовами задачі не є особою, яка має право на спадщину в порядку черговості, встановленої ст.ст.1261-1265 ЦК України .