Мова — це система засобів спілкування (звуки, слова, схеми словосполучень, моделі речень та відношення між одиницями), яка існує в свідомості її носіїв. Мова — явище соціальне. В повному обсязі вона може існувати лише в спільноті людей. Жодна окрема людина не володіє і не користується всією мовою. У цьому неважко пересвідчитися, погортавши словник рідної мови та посібник із граматики, у яких з більшою чи меншою мірою повноти й докладності зафіксована мова. З'ясується, що аж ніяк не всі слова й усталені вислови нам відомі, що не всі граматичні форми й стилістичні фігури ми використовуємо. Можна прожити сто років, жодного разу не вживши сотень відомих людині слів, не кажучи вже про десятки тисяч слів, невідомих їй. Мовлення — це реалізація засобів мови конкретними людьми в конкретних актах спілкування. Воно має індивідуальний характер і залежить від віку, статі мовця, його виховання, освіти, становища в суспільстві, темпераменту, стану здоров'я та багатьох інших прикмет й особливостей, властивих конкретній людині. Мова живе в мовленні. Через мовлення людина засвоює мову. Якщо немає людей, які б використовували мову в щоденному спілкуванні, у мовленні, вона стає мертвою. Отримати уявлення про таку мову дає можливість тільки "застигле" мовлення — писемні тексти, а в наш час — також грамофонні та магнітні записи. Якщо, звичайно, їх було зроблено". (Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. — Львів: Видавництво "Сполом", 2001, — с. 14). Доступне пояснення вчителем змісту термінів "мова" і "мовлення". (Пояснення супроводжується кресленням на дошці необхідних кілець і записом термінів.) — Діти, уявіть собі такий дивний океан слів, що вміщує всі слова української мови, які тільки існують від часу створення і розвитку нашої мови. Це — МОВА. Але жодна людина не здатна оволодіти всіма словами рідної мови. Ось, наприклад, коли маленька дитина починає говорити, вона знає кілька слів, потім, пізнаючи світ, ця дитина пізнає й нові слова, які називають оточуючі предмети. А коли дитина навчиться читати, то її запас слів збагачується ще більше, бо черпає вона це багатство з книг. Отже, запас слів, яким володіє конкретна людина, — це МОВЛЕННЯ. Кожна людина здатна розвивати своє мовлення. Тому мовлення є одним із показників загальної культури особистості. Висновок. Мова — це ширше поняття, а мовлення — вужче. У мовленні, крім лексичного запасу, велике значення мають міміка, жести, інтонація.
