В опері А. Бородіна «Князь Iгор», Ярославна всі свої переживання про майбутнє благополуччя всього народу землі російської, і особливо щодо життєвої безпеки свого чоловіка та сина, а також іхніх дружинників у таборі ворожих половців — передає мистецтвом співу, музикою та словом. У балеті Тишщенка, весь біль і почуття, спричинені трагічною розлукою, передаються без слів — за до хореографічного мистецтва, пластичних рухів тіла та мови жестів Ярославни, що плаче. Тобто «Плач Ярославни» в опері — це вокальне соло, а в балеті — танцювальне.
