Стиль «alla turca» вплинув не тільки на оркестрову, але і на фортепіанну музику (наприклад, фінал фортепіанної сонати Моцарта A-dur, K.-V. 331). На початку XIX століття створювалися фортепіано з імітацією тембрів дзвіночків, тарілок і великого барабана. Механічні інструменти типу оркестріона також забезпечувалися «яничарськими» тембрами, наприклад оркестріон братів X. Р. і В. Бауерів (Відень, 1828). Для одного з оркестріонов («пангармонікон» І. Н. Мельцеля, 1806) Бетховен написав «Битву при Вітторії», виконувану в оркестровій редакції з трьома великими барабанами. Приклад музичного експерименту — твір Л. Шпора «Ноктюрн для гармоніума і яничарської музики» (1815).
Стиль «alla turca» вплинув не тільки на оркестрову, але і на фортепіанну музику (наприклад, фінал фортепіанної сонати Моцарта A-dur, K.-V. 331). На початку XIX століття створювалися фортепіано з імітацією тембрів дзвіночків, тарілок і великого барабана. Механічні інструменти типу оркестріона також забезпечувалися «яничарськими» тембрами, наприклад оркестріон братів X. Р. і В. Бауерів (Відень, 1828). Для одного з оркестріонов («пангармонікон» І. Н. Мельцеля, 1806) Бетховен написав «Битву при Вітторії», виконувану в оркестровій редакції з трьома великими барабанами. Приклад музичного експерименту — твір Л. Шпора «Ноктюрн для гармоніума і яничарської музики» (1815).
Объяснение: