Вчення про єдину субстанції в основі світу-це пантеїзм. Спіноза визначає субстанцію як причину самої себе (causa sui), тобто як те, що існує через саме себе і пізнається з самого себе. Іменуючи субстанцію Богом або природою. Спіноза тим самим підкреслює, що це не Бог теистических релігій, він не є особистість, наділена свідомістю, могутністю і волею, не є Творець природних речей. Бог Спінози - нескінченна безособова сутність, головним визначенням якої є існування, буття як начала і причини всього сущого. Уявлення про злиття Бога і природи, яке лежить в основі вчення Спінози, називається пантеизмом; Спіноза продовжує ту традицію, яка була намічена у Миколи Кузанського та розгорнута у Бруно.Мислення і протяг, згідно Спіноза, суть атрибути субстанції, а одиничні речі - як мислячі істоти, так і протяжні предмети - це модуси (видозміни) субстанції
